Ринок рекрутингу України досить юний порівняно з іншими ринками. Послуга підбору персоналу, як базова послуга рекрутингових компаній, прийшла до нас з-за кордону разом з іноземними компаніями, які з‘явилися в Україні на початку 90-х років. З того часу багато українських компаній почали користуватися послугами рекрутерів, і ці послуги перестали сприймати, як екзотику. Однак у суспільстві як і раніше побутують стереотипи – міфи про рекрутинг і рекрутерів, які спотворюють справжній стан речей у галузі та вводять потенційних замовників в оману з приводу того, на що вони можуть розраховувати, доручивши підбір персоналу зовнішнім рекрутерам.

Така ситуація змусила мене взятися за розвінчання міфів про рекрутинг і спробувати розібратися: на що можуть розраховувати замовники, коли співпрацюють із рекрутерами, а на що розраховувати з самого початку не варто. Пропоную вашій увазі серію статей "Міфи про рекрутинг". Сподіваюся, це буде пізнавально й не нудно.

Міф 1. У рекрутерів є бази даних усіх кандидатів.

Побутує точка зору, що всі рекрутингові компанії мають бази даних кандидатів, що дозволяє швидко знайти безліч претендентів на будь-яку вакансію. Саме тому й потрібно купувати послугу рекрутингу, а не шукати кандидатів власними силами.

Це неправда. Точніше, бази дійсно є в усіх, але їх обсяг і актуальність не завжди достатні для того, щоб здійснити результативний підбір. Розглянемо, як формуються бази даних рекрутингових агентств (РА). Коли РА отримує заявку на пошук фахівця, асистент консультанта розміщує інформацію про нову вакансію на спеціалізованих сайтах і в ЗМІ. Усі претенденти, які відгукнулися, додаються в базу даних. Таким чином, бази даних РА містять інформацію лише про тих фахівців, яких рекрутери вже шукали. А чи багатьох фахівців шукали рекрутери? Зважаючи на те, що 80% українських РА – це мікробізнес (до 5 співробітників), до того ж це компанії, які існують протягом 1–2 років, а потім зникають, можна відповідально заявити: ці бази даних містять інформацію не більш ніж щодо 50–100 найпоширеніших спеціальностей. А згідно з класифікатором професій, їх понад тисяча! Якщо до цього додати відмінності одних і тих же професій залежно від галузей діяльності, то картина буде зовсім непривабливою.

Не сильно допоможуть у пошуку кандидатів і бази даних РА, які давно працюють на ринку. Їхні бази більші, вони наповнювалися протягом років, але водночас із роками ж і застарівали. Як відомо, ефективні співробітники зазвичай працюють на одній позиції не більше 2–3 років. Керівництво завжди стежить за якістю роботи, тому або таких співробітників помічають і підвищують, або співробітник, який також усвідомлює свою цінність, змінює роботу заради заслуженого підвищення. Таким чином, через три роки база кандидатів зазвичай втрачає свою актуальність, адже працівники, які залишалися на своїх позиціях протягом трьох і більше років, у більшості випадків не є зірками і навряд чи цікавитимуть замовників.

Тож навіщо платити рекрутинговим компаніям, якщо виявляється, що бази даних кандидатів – це фікція? Чи не простіше самостійно розмістити вакансії у мережі та чекати кандидатів? Моя точка зору така: лінійний персонал доцільно шукати самостійно. Якщо ваші умови роботи та компенсації не гірші, ніж на ринку, ви зможете легко й просто отримати безліч кандидатів на вакансії водіїв, секретарів, кур'єрів, операціоністів, касирів, продавців тощо. А от пошук керівників та ключових фахівців в основному проводиться за методом Executive Search, який потребує певних витрат та інтелектуальних зусиль. Тут вам можуть стати в нагоді послуги зовнішніх консультантів, які, на відміну від ваших HR-менеджерів, займаються таким пошуком постійно.

Сергій Марченко,

Керуючий Партнер

Executive Search агентства SM Consulting