Навіщо роботодавцю чекати 2 місяці та мучити себе здогадками: «Спрацюємось чи ні? Чи здатна ця людина працювати? Чи не кине вона мене у найскрутнішу хвилину?», якщо персонал можна перевірити значно швидше, як ми це практикуємо у нашій компанії. 

Компанії потрібні продуктивні працівники – кадри, які забезпечать багато результатів за певний проміжок часу. Який буде результат, залежить від їхніх навиків і знань. Але якщо люди непродуктивні, їх можна навчати безкінечно й отримувати дуже мало продукту. Саме тому персонал варто брати на роботу з розумінням, що компанії доведеться благодійно вкладати в навчання тільки тоді, коли зрозуміла перспективність кандидатів.

Перевірка на продуктивність! Компанія перевіряє результативність кадрів на «тупій» роботі та важливій, що не потребує особливого навчання. Тобто кандидат приходить на роботу, отримує робоче місце за столом, мобільний телефон, ручку та аркуш паперу зі списком, де вказано 50 прізвищ із номерами, назвою посади, компанією та з електронною адресою. Компанія ставить йому завдання – за 1 день зателефонувати 50 особам і перевірити, який телефон із перелічених правильний, чи займає людина ту саму посаду, чи працює в тій же компанії, чи не змінилась електронна адреса – це називається актуалізувати базу клієнтів. Подібна робота доступна будь-якій людині, яка закінчила 5 класів. І компанія спостерігає, чи здатен кандидат виконати завдання. Якщо впорався, компанія наступного дня дає 55 контактів. А ще наступного – 60. У нашій компанії визначено, скільки можна зробити максимально та мінімально. І дивимось, коли саме людина дійде до максимально можливої планки. Деякі кандидати наступного дня кажуть: «Дякую, я не можу». Інший варіант – у перший день каже, що не звик до такої роботи, тому зробив 10 дзвінків, а наступного дня знову лише 10 дзвінків. Результати одразу зрозумілі.

Перешкоди на шляху до результату!

По-перше, страх – компанії не потрібен кадр, який боїться спілкуватися, оскільки бізнес робиться тільки у соціумі, а не наодинці з собою чи в середині компанії. Адже персонал виробляє продукт і його продає. Але, на жаль чи на щастя, продає чужій людині, якої не бачить щодня, та не знає, яка вона. Працівник, який боїться продавати, непрацездатний і підлягає звільненню.

По-друге, середовище, в яке помістили кандидата – він здійснює дзвінки, а в цей час ходять працівники офісу, розмовляють, можливо, навіть про нього, це його відволікає, він починає прислуховуватись до чужої балаканини. Це гра «Вижив – не вижив». Менеджер із персоналу перевіряє: чи зосереджений кандидат, чи легко відволікається на непотрібні речі, чи на другий день не лише телефонує, а й вітається, чи на третій день не лише привітався, а спілкується з колегами, курить, п’є каву, розмовляє по телефону надто багато, але потрібних дзвінків не здійснює, відволікається на особисті справи. За один робочий тиждень можна побачити, яка людина прийшла влаштовуватись.

По-третє, лінь – кандидат не готовий працювати на повну силу.

По-четверте, темп роботи – не сприймає темп роботи, у якому працює компанія. Для кандидата темп або надто швидкий, або надто повільний.

По-п’яте, спізнення – за 5 робочих днів встиг кілька разів спізнитися.

По-шосте, графік роботи – не влаштовують дні, години.

Кандидата взято! Пройшов школу виживання. Виконав найбанальніші завдання. Він відкритий до навчання, роботи та готовий створювати продукт на благо компанії в потрібному темпі та в потрібний час.

Людмила Богуш,
фахівець з управління часом.