Конфлікти в робочому колективі: як ними керувати?
У нашій свідомості давно осіла й міцно вкоренилася думка: "Конфлікт - це погано. Конфліктні ситуації краще не допускати, і тим паче не потрібно нікому дозволяти втягувати себе в різні "з'ясування стосунків".
А чи задумувалися ви нам питанням: чим, власне, такий поганий конфлікт?
І наскільки взагалі можна застосувати до цього поняття визначення "поганий".
Таке "зашорене" стереотипно-стандартне мислення властиве багатьом із нас.
Причиною (або провиною) тому наше оточення. Саме соціум часто нав'язує нам негативне уявлення про буденні речі. І ми так і перебуваємо у "щасливому" невіданні, поки чергова життєва ситуація не змусить нас... просто логічно подумати, оцінити й, побудувавши свій власний ряд доводів, прийти до власної думки про те чи інше поняття.
І ось тут найцікавіше: основний негатив, виявляється, криється зовсім не в понятті чи явищі, а в тому, як ми поводимося, коли це трапляється в нашому житті.
Отже, конфлікт. Що в основі? Зіткнення, розбіжність поглядів і думок.
Гадаєте, погано? А чи так уже буде хороша "ідеальна" картинка світу, в якому всі люди думають абсолютно однаково, а, отже, й поводяться також - однаково й передбачувано?
Висновок напрошується сам. Поганий не конфлікт, який виявляється в безлічі думок. Погане наше невміння поводитися, намагаючись показати іншим, що наша думка заслуговує на увагу.
І якщо в родині, в колі друзів ми можемо собі дозволити бути толерантними до думки близьких людей, то в робочій обстановці все, як правило, навпаки.
Робочий колектив - найбільш сприятливе середовище для виникнення конфліктів - найрізноманітніших і дуже численних.
Безвідповідальний колега, який постійно намагається "зіпхнути" свою роботу на вас - приклад міжособистісного конфлікту.
У кожного хоч раз був начальник, який одноосібно приймає рішення за весь колектив. Будь ласка! Конфлікт між особистістю і групою очевидний.
"Дружній" підрозділ, який постійно затягує терміни виконання поставлених завдань - чим не типовий приклад міжгрупового конфлікту?
У робочій обстановці перетинається безліч людей із абсолютно різними й не дуже думками, переконаннями, пріоритетам. Виникнення конфліктів неминуче. Та й навіщо їх уникати?
Конфлікт - показник того, що члени колективу - не просто роботи, запрограмовані на певні функції. Є конфлікт - значить, є різні думки про те, як досягти поставлених завдань і цілей. Значить, компанія не стоїть на місці й розвивається.
Конфліктом можна й потрібно управляти. Безперечно, грамотний і досвідчений керівник знає, як допомогти своїм підлеглим знайти рішення, що не тільки не ущемляє інтереси організації в цілому, але й дозволяє кожному члену колективу відчути свою значимість.
Але зовсім не варто думати, що управління в даному випадку - це прерогатива тільки керівника. Запорука успішного вирішення конфлікту - в розумінні кожним його учасником необхідності прийти до єдиної думки. Адже мета - не відстояти свою думку. Хто сказав, що саме вона єдино правильна? Правильність узагалі штука відносна - для кожного своя. Способів знайти рішення безліч. У кожній ситуації й для кожного члена колективу він свій. Десь потрібно поступитися, десь - знайти компроміс, десь - узагалі виробити абсолютно новий підхід. Часом, усе-таки, варто наполягти на "своєму", заявити про себе як про сильну особистість, яка має свою думку.
І найголовніше: в результаті грамотного управління конфліктом можна отримати безцінний досвід.
Кожна конфліктна ситуація, в результаті розв'язання якої ви дізналися щось нове, дає можливість для самовдосконалення, впливає на формування ваших особистих людських якостей, і, безсумнівно, додає вам досвіду як фахівцю і професіоналу.
Олена Дяченко
Також читайте:
Коментарі (7)
20.04.2011 18:23
22.04.2011 10:24
В конфликте, принимают участие два субъекта (иначе это шизофрения), именно потому, есть ведомый и есть ведущий.
Ведущий ведет - а значит управляет и извлекает...
Ведомый - соответственно...
Статья Хороша и познавательна, пусть даже, в повторении - матери учения!!!