Пригадайте, чи ловили ви себе коли-небудь на тому, що начальник вас неабияк дратує? Проте, ви продовжуєте працювати з ним, виконуючи його вказівки. Адже ви справжній професіонал, а професіонал повинен працювати добре, незважаючи на особисті прихильності або, навпаки, антипатії. І саме в цей момент ви, самі того не підозрюючи, на повну силу користуєтеся однією з психотехнологій, ім'я якій – рефрейминг.

Що ж це таке насправді? У перекладі з англійської «рефрейминг» може означати дві речі – заміна картинки в рамці або ж навпаки, заміна рамки у картини.

Якщо звернутися до підручників із нейролінгвістичної психології, тобто НЛП, то можна дізнатися, що рамкою називають зазвичай «ставлення до ситуації». Звідси робимо висновок, що насправді значення слова «рефрейминг» значно глибше, ніж те, що ми отримуємо при дослівному перекладі. Один із найвдаліших перекладів цього терміну – «переформовування». Але навіть він не дає повного уявлення про цей підхід. Зате пояснює деякі речі.

Основна ідея рефреймингу – це пошук іншої комбінації складових для отримання нового стану, який був би прийнятнішим. Звучить незрозуміло? Тоді розглянемо на прикладах.

Ви сидите біля багаття, де багато дров, яких вистачить іще надовго. Та за деякий час полум'я стає слабкішим. Для того, щоб «розворушити» багаття, вам потрібно перемішати жар. І тоді полум'я стане жаркішим. Ви не додаєте нічого нового, проте, міняючи «комбінацію складових», отримуєте ефект. Так ось, рефрейминг – це те саме вміння «перемішувати жар» для досягнення вогню потрібної вам сили.

Як інший приклад, можна привести перестановку меблів. Думаю, кожному з вас час від часу хочеться щось змінити, хоча б у інтер'єрі. Інакше відчуття дискомфорту й бажання змін не дають вам жити спокійно, крісло заважає підійти до книжкової шафи, а шафа у свою чергу закриває третину вікна. І торшер стоїть далеко від дивана – щоб увімкнути й вимкнути, доводиться вставати. Ви міняєте положення предметів і меблів у кімнаті й нарешті відчуваєте задоволення. Проте, ви не додали жодної нової дрібниці в обстановку. Просто поміняли їх місцями – а результат очевидний.

Якщо спробувати пояснити рефрейминг на рівні почуттів і відчуттів, то це матиме приблизно такий вигляд: спробуйте уявити якусь неприємну для вас ситуацію. Важливо, щоб картинка мала чіткі межі. Уявили. Дуже добре. А зараз подумки помістіть її в білу рамку. Змінилося сприйняття ситуації? Вже не так неприємно, ситуація стала нейтральнішою, картинка застигла? А зараз замінимо рамку на чорну. Стало гірше, й узагалі, таке враження, ніби хтось помер. Позолотимо рамку, щоб вона стала, як на старовинній картині. Ну як? Ситуація раптом стала для вас важливою чи навпаки, тепер це – просто абстрагована картинка? Потім пофантазуйте ще трохи й уявіть картинку в рамці з миготливих лампочок і різноколірних спалахів. Стало веселіше, а то й узагалі скидається на комедію.

Експерименти ставити можна ще довго. Головне – ми наочно побачили, як сильно залежить сприйняття ситуації від «рамки», в яку вона поміщена. Прагніть підбирати саме ту, яка найбільше вам підходить у тому чи іншому випадку. Це дозволить вам переоцінити ситуацію, подивитися на її сенс значення з іншого боку. Причому робити це можна як у важливих, так і в повсякденних випадках, наприклад, у розмові.

Якщо ви кажете «Я позавчора запізнився на роботу на 10 хвилин», то приклад рефреймингу для такої фрази: «В тебе гарна пам'ять, якщо ти досі про це пам'ятаєш!» Інші приклади рефреймингу:

– Сьогодні погана погода – дощ.

– Дощ корисний для природи та майбутнього урожаю – вони так часто страждають від засухи.

– Маленька машина – це погано. В неї не поміститься багато багажу, й вона не розвине велику швидкість.

– Зате на ній зручно їздити по місту, вона витрачає мало пального і її можна припаркувати де завгодно.

«Якщо людина переживає неприємне їй сенсорне відчуття, то насправді їй неприємна її власна реакція на таке відчуття. Один зі способів змінити цю реакцію полягає в тому, щоб людина зрозуміла, що реакція насправді не заснована на цьому сенсорному відчутті. І якщо ви зміните значення відчуття для цієї людини, то зміниться і її реакція», – говорять в своїй книзі Ричард Бендлер і Джон Гріндер, відомі американські фахівці з НЛП.

Запам'ятаєте, рефрейминг – це інструмент. І як він буде використаний – залежить виключно від вас. Він ефективний у випадках, якщо необхідно змінити не самі обставини, а ставлення до них оточуючих – завжди погана погода, огидна робота, діти вередливі тощо. У разі ж, якщо труднощі пов'язані з поведінкою людини (не можу вивчити мову, не можу знайти роботу, не вмію знаходити спільну мову з людьми), то тут рефрейминг буде значно менш ефективний.

Для чого використовують рефрейминг? Перш за все, для того, щоб підлаштуватися під того, з ким ви ведете розмову. Від того, як ви піднесете ситуацію, залежить, як її сприйме ваш співрозмовник. Наприклад, таким чином можна уникнути багатьох конфліктних і неприємних ситуацій.

Крім того, це спосіб змінити значення сказаного, оцінку висловлюваних фактів вашим співбесідником. Це можливість подивитися на подію під різними кутами, вийти за межі всіх обмежень. Сенс рефреймингу – вміння зв'язати події, що відбуваються ззовні, з внутрішніми цінностями й цілями людини, змінити оцінку події, міняючи не подію, а ставлення до неї, поміщаючи її в інший контекст.

Проте не варто думати, ніби рефрейминг – це єдиний спосіб оцінки ситуації. Зовсім ні, він – лише один із багатьох. І якщо некоректно вживати його, позбавляючи при цьому співрозмовника якісного зворотного зв'язку, можна отримати абсолютно несподівані результати. Наприклад, якщо з дитинства твердити дитині, що вона «не запальна, а просто дуже емоційна», то вона так і не навчиться контролювати свої емоції. Просто тому, що з дитинства її переконали, що це норма, й у цьому немає нічого поганого.